Все починалося у 1957 року. У США було створене Агентство перспективних розробок (ARPA). Одна з проблем, над якою працювало агенство, полягала у тому, що було необхiдно об’єднати роботу дослiдницьких установ, розкиданих по територiї США. Необхiдна була чiтка, налагоджена система, яка б дозволяла рiзним дослiдницьким центрам координувати свою роботу, обмiнюватись iнформацiєю за принципом «кожний з кожним». Працювати ця система мала таким чином, щоб вихiд зладу одного вузла цiєї мережi жодним чином не вплинув на роботу iнших. Що ж потрiбно було об’єднати в цю мережу? Очевидно, комп’ютери як мозковий центр будьякої дослiдницької лабораторiї. У сiчнi 1969 року вперше на декiлька хвилин було запущено систему, яка зв’язала мiж собою чотири комп’ютери в рiзних кiнцях США. А вже через рiк нова iнформацiйна система розпочала роботу. Природно, що її назвали Arpanet.

У 1973 роцi через Arpanet вперше «поспiлкувалися» комп’ютери рiзних країн. Мережа стала мiжнародною. Коли в мережу приєдналися вже тисячi комп’ютерiв, стало очевидним, що необхiдно повнiстю переробити механiзм доступу до Arpanet. Такий механiзм було запроваджено у 1983 роцi. Це був протокол зв’язку TCP/IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol). У тому самому роцi вiдбувся розподiл мережi Arpanet на частини, одна з яких вiддiлилась як наукова мережа NSFNet. Саме на її базi утворено мережу Інтернет. У 1995 роцi розпочався справжнiй бум Інтернету. А 14 квiтня 1998 року вiдбувся святковий «запуск» нової мережi, яку назвали Інтернет-2.

Інтенсивний розвиток мережних технологій пов'язаний з появою в 1960-х роках великих обчислювальних машин, або мейнфреймів (mainframe) серії IBM 360. Складний комплекс електронних та електромеханічних пристроїв, зокрема периферійних (зовнішніх) пристроїв; накопичувачів на магнітних стрічках, барабанах та дисках, потребував спеціальних умов експлуатації та великого штату персоналу для обслуговування. Для ефективнішого використання цієї техніки створювались обчислювальні центри, що використовували комп'ютери різної потужності та комплекс периферійних пристроїв. Концентрація обчислювальних потужностей вимагала їх колективного використання. Так з'явились перші системи опрацювання на відстані завдань, що ґрунтувались на використанні різних типів термінальних і інтелектуальних пристроїв, які могли бути розташовані за межами обчислювальних центрів.

Поява персональних комп'ютерів та необхідність обміну інформацією між користувачами істотно прискорили розвиток мережевих технологій. Невдовзі з'явилась потреба об'єднання комп'ютерних систем не лише у межах однієї установи чи фірми, але й у масштабах регіону, країни та всього світу. Потребу у спільному інформаційному просторі сьогодні відчувають не лише науковці й бізнесмени, а й велика кількість користувачів домашніх комп'ютерів. Обмін повідомленнями електронної пошти, розклад руху транспортних засобів, прогноз погоди, доступ до наукової, довідкової, художньої інформації та багато інших послуг має змогу отримувати користувач персонального комп'ютера, під'єднаного до глобальної мережі.